Влад Самойленко: «Нам треба думати вже зараз, яким місто буде потім»

Киянин Влад Самойленко очолює громадську організацію «Урбан Крю». Він знає, як просувати важливі міські ініціативи з безбар’єрності, щоб простір навколо ставав комфортним для усіх без виключення.

Влад каже, що найбільше проблеми з доступністю в столиці стосуються інфраструктури. Людина може зіткнутися з бар’єрами, починаючи вже з порогу своєї квартири — коли немає, наприклад, ліфтів, а є дуже багато сходинок. Не зовсім адаптований під потреби людей з інвалідністю, батьків з маленькими дітьми громадський транспорт, адже він рідко є низькопідлоговим.

«Зрештою, в Києві найбільша в Європі кількість підземних переходів, і це завдає незручностей літнім людям, яким треба кілька хвилин, щоб піднятися або спуститися. Окрім того, не кожен батько — качок, якому легко спустити й підняти дитину у візку. Я вже мовчу про матерів, яким це ще набагато складніше», – констатує Влад.

«Урбан Крю» серед тих громадських організації, які просувають рішення зі створення безбар’єрних пішохідних переходів. Першим успішним досвідом у цій справі стало облаштування наземного переходу на вулиці Пушкінській.

«Ми декілька років писали запити, десь у 2015, 2016 роках. Зареєстрували громадський проєкт, ходили на наради, навіть виходили на вулицю. І зрештою знайшлась одна людина, яка змогла донести до працівників КМДА ці потреби та розуміння, що безбар’єрність — це правильно. Так з’явився наземний перехід на Пушкінській. Але він один на все місто. Хоча стільки йшло боротьби», розповідає Влад.

Чоловік дійшов висновку, що в розбудові доступної міської інфраструктури велику роль відіграє саме громадський активізм. Адже люди, відповідальні за ухвалення рішень щодо облаштування громадського простору, можуть не знати про існування певних проблем. І надзавдання тут — інформувати їх про це.

«Я вважаю, для того, щоби добиватися якихось змін в більших масштабах, потрібно, щоб були люди, які готові реєструвати якісь ініціативи, мають бути петиції, громадські бюджети участі. Мають бути люди, які поширюють цю інформацію, лайкають і надихаються. І мають бути такі люди, які заходять командами, групами у міські структури», – ділиться очільник «Урбан Крю».

Ще один інструмент, який можна використовувати задля впровадження змін на користь доступності — це громадський бюджет участі.

«Це такий конкурс міських проєктів, де громадяни мають можливість зареєструвати якусь ідею, відстояти її, і якщо інші кияни проголосують за неї, то в наступному році ця ідея, цей проєкт повинен бути реалізований», – розповідає Влад.

Він підкреслює, що багато всього залежатиме від напору, активності та набору аргументів.

«Тобто можна йти просто бюрократичним шляхом: задовбувати чиновників листами, приходити на наради. Так ми діяли, наприклад, з переходом на Пушкінській. Спочатку отримували шквал негативних, неадекватних відповідей, потім — обіцянки, що «все зробимо». І нарешті ми вирішили зіграти в публічній площині: вийшли на вулицю, на масову акцію, в масках тих людей, які, власне, відповідають за прийняття рішень. Ну, і нарешті перехід з’явився. А можна діяти в інший спосіб — використовувати доступні інструменти. Зокрема, громадський бюджет участі», – каже Влад.

Новий наземний перехід, що з’явився поруч зі станцією метро «Арсенальна» у Києві, було облаштовано саме так — проєкт став одним із переможців конкурсу.

Влад переконаний, що кожний може зробити свій внесок у розвиток безбар’єрності, зокрема й у формування доступного міського середовища.

«Якщо ви хочете підтримати тих людей, які борються за безбар’єрність або за інші правильні ініціативи для міста, то ви можете банально просто поширювати інформацію, спілкуватися з людьми, доносити ті правильні меседжі, які ми продукуємо. Ми виступаємо не за якісь конкретні площі та переходи, де я, можливо, навіть не кожного дня буваю, хоча там бувають інші люди, мої якісь друзі. Як на мене, то вже хочеться думати не про якийсь один «пєрєходік», а щоб квартали, райони ставали більш продуманими, якіснішими», – додає він.

Влад наголошує — наодинці нічого не досягнеш. Але, якщо таких груп людей, які щось роблять в місті, ставатиме більше, простір навколо швидше перетворяться на комфортне і справді безпечне середовище.

«Нам треба думати вже зараз, яким місто буде потім. Тому людям варто проявляти ініціативу, виходити зі своєї зони комфорту, зі своєї мушлі», – впевнений очільник «Урбан Крю».

Більше — у четвертому відео «Безбар’єрних історій, які надихають», що створені в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів».