Віталій Пчолкін: «Обмеження — вони дійсно тільки у нас в голові, і будь-яку ситуацію можна вирішити. Головне — мати бажання»

Віталій Пчолкін та його дружина Уляна — засновники проєкту «ІнваФішки», який допомагає людям з інвалідністю бути самостійними, відтак — незалежними. Подружжя Пчолкіних подолало власні бар’єри й тепер ділиться своїм досвідом з тими, хто цього потребує.

«Інвафішки» — це велика інформаційна платформа або ж база порад, пристосувань та індивідуальних рішень для людей, що зазнали травми спинного мозку. «Фішки» полегшують буденні справи, наприклад, допомагають відкривати двері, керувати автівкою, чистити зуби. Це дозволяє людям з інвалідністю почуватися максимально незалежними від сторонньої допомоги.

Уляна пересувається на кріслі колісному з 2005 року, після того як потрапила в аварію на мотоциклі. Віталій невдало пірнув у воду в 2007 році. Обидва зазнали травми спинного мозку. Обидва кажуть, що стати залежним від когось — їхній найбільший страх.

«Нерозуміння і бар’єри, коли ти, по суті, навіть виделку не можеш тримати в руках, — воно трошки ламає», – зазначив Віталій.

Після травмування Уляна та Віталій займалися в таборі активної реабілітації — саме так вони познайомились і згодом створили родину.

Проєкт «ІнваФішки» для подружжя став можливістю поділитися власним досвідом з іншими людьми, що зазнали травм спини і опинилися на кріслі колісному. На початку це просто була просто база порад та ідей, де кожен міг поділитися своєю «фішкою».

«Мій розрахунок був на те, що якщо я напишу, як зробити якусь дошку для присідання, то людина піде в магазин, купить фанеру, знайде майстра і зробить її. А воно так не запрацювало, бо людям потрібен готовий продукт. Так почала формуватися ідея соціального підприємства», – каже Віталій.

На виставці мейкерів чоловік познайомився з 3D-друком та зрозумів, що за допомогою цієї технології можна робити недорогі індивідуальні вироби — ті самі «фішки».

Спочатку у Віталія усе пішло не за планом — він не врахував складнощі роботи з 3D-принтером, який необхідно постійно калібрувати. Так до команди «ІнваФішок» прийшли ще двоє людей — Денис та Олександр.

«Денис, він Майстренко, і майструє він класно, в нього працюють руки, правильно працює голова, він дуже швидко підхоплює мої ідеї. А Саша повністю розібрався з 3D-друком, він той принтер сам перебрав», – каже Віталій.

Тож так з’явилася низка «фішок», зокрема приладдя для закріплення предметів — виделок, ножів, ложок, рукавички для фіксації чогось, наприклад, гантелей або ножа, відкривачки для склянок та пляшок тощо.

Крім «ІнваФішок» у Віталія та Уляни є ще один проєкт — програма «Перший контакт». Її мета — підтримати людину, яка тільки-но зазнала травми. Подружжя разом або інші волонтери відвідують реабілітаційний центр чи лікарню, де перебуває така людина, та спілкуються з нею: розповідають про свій досвід, як уникнути різноманітних ускладнень, як повноцінно жити на кріслі колісному.

Віталій та Уляна продовжують підтримувати реабілітаційний табір, проводять там заняття за принципом «рівний — рівному» та допомагають людям після травми пристосуватись до нового стилю життя.

Віталій розказав, що найбільше його надихають історії, як люди, що пройшли табір активної реабілітації, починають змінюватися та змінювати своє життя.

Уляна каже, її натхнення — її чоловік. «Я бачила, наскільки людина, яка має бажання і працює над собою, може спрогресувати. Зараз він мені більше допомагає, аніж я йому. З його фізичними кондиціями — я кажу як фізичний терапевт — він подолав набагато більше, ніж міг взагалі», – додає Пчолкіна.

«ІнваФішки» — насамперед соціальний проєкт, спрямований на допомогу людям, а не на генерацію прибутку. Тому команда рада будь-якій підтримці: волонтерській роботі, донатам на матеріали, розповсюдженню інформації. Дізнатись більше про проєкт можна на сайті: https://invafishki.shop.

Щоб познайомитися ближче з Віталієм та Уляною, дивіться другу серію «Безбар’єрних історій, які надихають», відзнятих в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів».

«Обмеження — вони дійсно тільки у нас в голові, і будь-яку ситуацію можна вирішити. Головне — мати бажання то зробити, однозначно», – резюмує Віталій.