Цифрові бар'єри для школярів з сіл, що постали під час карантину

7 вересня 2020 р.

Попри всі очікування, що цифрова освіта відкриє двері в майбутнє, три місяці дистанційної освіти в Україні стали непростим випробуванням для всіх: і для вчителів, і для школярів, і для їхніх батьків. І ця ситуація висвітлила проблему нерівного доступу до базової освіти дітей з різних суспільних груп.

Вже з самого початку карантину багато вчителів, активісти та представники громадських організацій звертали увагу, що така форма освіти робить її фактично недоступною для дітей з сімей у складних життєвих обставинах, малозабезпечених сімей, сімей, у яких немає вільного доступу до комп'ютерів і гаджетів, необхідних для участі в дистанційних уроках та виконання домашніх завдань.

Дослідження, проведене в рамках програми «Healthy Schools: заради здорових та радісних школярів» знову підтвердило ці побоювання.

Метою опитування був зріз думок педагогів про стан та виклики дистанційного навчання задля пошуку шляхів покращення ситуації. Опитування проводилося онлайн серед вчителів/ок, які відповідають за реалізацію програми дистанційного навчання у своїх школах. Період опитування: 10 квітня – 14 квітня. Опитано представників/ць 300 шкіл із загальною кількістю учнів – 131 198 осіб.

Дослідження показало відчутну різницю в рівні доступу до освіти в міській та сільській місцевостях. Так в містах близько 85% школярів мають доступ до дистанційних уроків, а в сільській місцевості цей показник коливається в діапазоні від 50% до 60%.

Всього ж 19% учнів (фактично, кожен п'ятий) в опитаних школах не мають постійного доступу до комп'ютера для навчання вдома.

Крім цього, в опитуванні вчителі звернули увагу на інші виклики, з якими вони зіткнулися під час дистанційної освіти. Це не може не сказатися на якості освіти та рівні мотивацій учнів. І чим довше освітній процес буде проходити в онлайні, тим глибше буде цей розрив.

До ТОП-10 викликів увійшли:

  • Проблеми з підключенням до інтернету та відсутність необхідних пристроїв.
  • Відсутність комп’ютерної грамотності в учнів або єдиного алгоритму для роботи.
  • Неготовність вчителів до такого формату.
  • Великий обсяг матеріалу, який учням доводиться опрацьовувати самостійно.
  • Перенавантаження вчителів.
  • Спротив батьків.
  • Ставлення до карантину як до канікул.
  • Відсутність живого спілкування та складність залучення учнів онлайн.
  • Брак мотивації.

Тож чи є дистанційна освіта тотальним негативом? Наше власне бліцопитування старших школярів дозволило виділити такі переваги онлайн навчання:

  • прийняття на себе відповідальності учнями, які зацікавлені здобути знання,
  • формування навичок планування часу на навчання, самодисципліна
  • можливість приділити увагу саме тим предметам, які є важливими для здобуття професії в майбутньому
  • наявність різноманітного контенту і можливість обирати найкращих онлайн викладачів
  • можливість слухати, читати, дивитись відео або грати під час навчання
  • можливість спілкуватися з такими ж зацікавленими у вивченні предмету однолітками в групових навчальних форматах без прив’язки до місця проживання.

Отже дистанційна форма освіти, яка була вимушеною в час карантину, з одного боку, має позитивні риси, проте, з іншого - підкреслила вже наявні соціальні бар'єри в Україні і сприяє їхньому поглибленню. Зараз, коли дистанційні уроки можуть стати важливою частиною освітнього процесу у довготерміновій перспективі, необхідно продумати варіанти рішень, які забезпечували б рівний доступ до базової шкільної освіти для всіх дітей, незалежно від їхнього місця проживання та рівня доходів сім'ї.

Тому для вчителів України це безумовно виклик і можливість для роботи над собою в опануванні важливих цифрових навичок викладання. Принциповим завданням Уряду вбачається забезпечення доступу дитини з будь-якого міста або селища до якісного Інтернету і відповідної підтримки дітей з малозабезпечених сімей, в тому числі забезпечення доступними компьютерами та смартфонами.

Поширити новину